#УкраїнськаПоезiя 
#UkrainianPoetry 
#KaterynaKalytko Ukraine 🇺🇦 

Коротший і хрипкіший подих дня.
Це жовтень, час дивитися угору.
І брами тіла гаряче саднять 
з ключами поруч.

Люби ім'я найважчого ключа,
губú в людській липкій, підгнилій мерві.
Мовчи, де всі регочуть і кричать,
немов помер він.

Усе лишає слід, проси чи ні.
Свої зчитають, а чужі не зíтруть.
Яка тривала, вперта, люта ніжність –
оселя вітру.